Липова Долина.NEWS Липова Долина 
Під час Дня села у Синівці однією з експозицій у сільському будинку культури була виставка-продаж виробів із металу. Унікальні речі представляли учні Синівського професійно-аграрного ліцею зі своїм наставником Анатолієм Посем. Побачене викликало бажання познайомитися ближче з молоддю, яка захоплюється створенням подібних речей, та безпосередньо з процесом їх виготовлення. Тож у один із днів напросилась на заняття гуртка «Вироби з металу», щоб на власні очі побачити, як народжується мистецтво.
Це любительське об’єднання діє в ліцеї давно. Проте нове життя вдихнув у нього в останні роки саме викладач спецдисциплін механізаторського напрямку Анатолій Пось. Він зумів згуртувати навколо себе талановитих учнів і зацікавити їх, на перший погляд, простим заняттям – роботами по металу. Проте результат таких дій не зовсім простий: звичайні листи заліза, болти, гайки, шматки дроту перетворюються на підсвічники, статуетки тварин і комах, квіти…
– Першою нашою роботою був простенький голуб із дроту, – розповідає викладач. – Поступово учні вдосконалювали свої навички різання, рубання зубилом чи молотком, фрезерування, сверління. З появою в ліцеї зварювального напівавтомату справа пішла веселіше.
Як розповів Анатолій Володимирович, гуртківці збираються кілька разів на тиждень. В основному це майбутні механізатори, хоча приходять і ліцеїсти, що здобувають інші спеціальності. У гуртка є все необхідне для роботи. У закладі є потрібні станки, матеріали. Частину необхідного металу ліцеїсти знаходять самостійно, адже будь який металолом при наявності фантазії можна перетворити в гарну чи корисну річ.
– Всі процеси учні виконують самостійно, моє завдання – лише підказати, – зауважує Анатолій Пось. – Ідеї зазвичай беремо з інтернету, хоча там є лише картинка. Сам процес виготовлення розробляємо самі.
Щоб побачити процес створення виробів із металу, так би мовити, наживо, спускаємось у слюсарну майстерню. Тут саме кипить напружена робота. Кілька юнаків і одна дівчина зосереджено «чаклують» над шматками заліза: вирівнюють, відчищають, обробляють їх на різних станках.
Звичайно, перш за все дивує присутність у суто «чоловічій» майстерні тендітної дівчини, яка саме обпалювала шматок металу, знімаючи старий шар фарби. Це Іра Михайлик із Лучки. Вона навчається на другому курсі ліцею, і її майбутній фах дозволить мати відразу чотири професії – слюсаря, водія, тракториста і комбайнера. Запитую, чим її приваблює таке не зовсім дівчаче заняття.
– Одного разу побачила, як хлопці створювали подібні унікальні речі з металу. Захотілося й собі спробувати. Вийшло, тож поступово освоювала навички роботи з різними інструментами, станками. Зараз вже можу працювати й зі зварювальним апаратом.
Прошу дівчину розповісти, як створюється виріб із металу.
– Все робиться поетапно, – пояснює Іра. – Спочатку виготовляється ескіз на папері. Далі підбирається відповідний матеріал. Із підготовлених, очищених заготовок вирізаються окремі елементи майбутнього виробу. Потім вони з’єднуються (для цього використовується зварювальний прилад). Насамкінець виріб фарбується.
Поговорити вдалося і зі своєрідним «кістяком» гуртка – хлопцями, які, як виявилось, усі родом із Русанівки. Третьокурсник Женя Набок, другокурсники Роман Синько, Сергій Тесленко, Владислав Куріненко, Богдан Шутько і першокурсник Мирослав Довбиш також здобувають професію «чотири в одному»: в майбутньому хлопці зможуть працювати слюсарями, водіями, а також управляти сучасною сільськогосподарською технікою. Всіх їх у гурток привело бажання створювати з металу унікальні вироби.
Показали мені ліцеїсти і своє вміння управлятися зі зварювальним апаратом. Саме Іра Михайлик і Женя Набок доварювали тин, який мав стати «родзинкою» майбутньої виставки. А вже готові вироби побачила в одному з класів. Чого тут тільки не було: і мудра сова, основа якої виготовлена з лопати, і дивовижні троянди-підсвічники, і чудернацькі тварини із того, що можна знайти під ногами – ящірка, восьминіг, комар, павук, кіт.
– Головне, що вміння, отримані в ліцеї, можуть пригодитися учням у дорослому житті, – зауважив Анатолій Володимирович. – Хтось відкриє власну справу, хтось своїми руками прикрасить обійстя. Радує, що наші вихованці при ділі, і їм подобається те, чим вони займаються. Також приємно, що діти працюють не по шаблону. Не так, як їм говориш, а по своєму, проявляючи неабияку фантазію. Тоді й виходять нестандартні, унікальні речі.
