Мешканка Семенівки Роза Панова про повномасштабну війну знає не з телевізора. Її батько Олександр захищає Україну на найгарячіших напрямках фронту з квітня 2022 року. У лавах ЗСУ – й коханий хлопець Ігор. Тож для дівчини немає такого поняття як «втома від війни».
«Найважчими були перші місяці, коли батька мобілізували, – каже Роза. – Дуже хвилювалися, особливо якщо не виходив деякий час на зв`язок. Щоб якось відволікатися, поринула в домашню роботу. Згодом почала малювати картини, шукати якийсь підробіток в інтернеті. Пізніше «вкинулася» в спорт. Відволікалася піснею, зйомками любительських відеокліпів. Звичайно, були моменти зневіри, депресії, але я завжди старалась побороти цей стан, тим більше повинна була морально підтримувати маму».

Сталося так, що саме батько Рози познайомив її з майбутнім хлопцем. Чоловіки служили в одному підрозділі, товаришували. Розповідали один одному про свої родини, Олександр Панов показував побратиму фото доньки, відео її виступів на сцені. Так заочно Ігор познайомився з Розою. Почалася дружня переписка, яка згодом переросла в щось більше. Тож домовилися про першу зустріч у Києві, де Ігор проходив навчання. Зав`язалися стосунки.

«Ця страшна війна, з одного боку, подарувала мені кохання, з іншого – додаткові хвилювання, – каже дівчина. – За ці роки були приємні зустрічі, сюрпризи, поїздка до Ігоря в Покровськ, де я на власні очі бачила вибухи… Війна змінила долі багатьох людей: хтось поніс страшні втрати, хтось знайшов нове призначення в житті і навіть кохання. Ігор вважає мене своєю найбільшою підтримкою. А мені допомагає витримати всі ці випробування віра в краще. Не надія, а саме віра…