Сила віри та взаємодопомоги: як Капустинський старостат підтримує переселенців і військових

За словами старости Капустинського старостинського округу Світлани Кулинич, саме ця віра допомагає людям не впадати в депресію й дивитися в майбутнє з оптимізмом.

У Капустинському старостаті сили й ресурс жителі віднаходять у допомозі тим, хто цього потребує. З перших днів повномасштабної війни капустяни почали приймати людей, які залишали свої міста і села через бойові дії. Всього, починаючи з лютого 2022 року, тут було зареєстровано більше 160 внутрішньо переміщених осіб. Нині в старостаті проживають близько 55 переселенців.

«Наші люди відразу забезпечували прибуваючі родини усім необхідним, – каже Світлана Кулинич. – Зносили ліжка, подушки, ковдри, посуд, продукти харчування. Старостат, зі свого боку, намагався підготувати будинки так, щоб люди відразу отримували більш-менш комфортні умови проживання. В цьому плані нам було не звикати, адже ще до початку повномасштабного вторгнення мали досвід прийому багатодітних родин. Сьогодні в Капустинцях майже всі будинки, в яких можна проживати, заселені. Лише в 2024 році до нас приїхали 3 сім`ї, яких ми успішно розселили. Дітки переселенців йдуть у нашу школу, дорослим намагаємося підшукати роботу. Цим і живемо».

Як каже староста, всі три роки жителі старостату активно допомагають військовим. Виготовлення маскувальних сіток тут уже поставлено «на потік». Перші захисні вироби капустяни плели, розпускаючи беги на нитки та вплітаючи в таку основу агроволокно. Нині збирають кошти та закуповують спеціальну основу, що значно полегшує процес. Ось і днями чергова сітка поїхала у військову танкову частину, де служить земляк.

«Сьогодні Україну захищають 37 наших односельців, – каже пані Світлана. – На жаль, двоє земляків загинуло, двоє рахуються зниклими безвісти. Увесь час намагаємося хоч чимось допомогти нашим хлопцям. Готуємо смаколики, передаємо мед, вітамінні суміші. Жителька села Катерина Деменко нав’язала землякам теплих шкарпеток».

На думку Світлани Кулинич, ніколи не можна опускати руки й, хоч і війна, потрібно думати про майбутнє села. Всі ці три роки капустяни всіма силами намагаються зберегти свою школу, яка сьогодні трансформована в гімназію. Оскільки дитсадок у селі закрили, зараз працюють над тим, щоб отримати ліцензію на відкриття дошкільної групи при гімназії. Працівники закладу освіти власними силами провели реконструкцію частини приміщення, зробили ремонт, завезли меблі.

«Хочеться, щоб державні керманичі звернули увагу на наше село, – каже співрозмовниця. – Нині в Україні будується багато модульних містечок. А чи не краще ці кошти використати на відбудову отаких сіл, як наше? У нас добрі люди й гарні умови для проживання. Я завжди вірю в хороше. Дасть Бог, війна закінчиться й усе в нашому старостаті буде добре».