Ніби нічого не віщувало біди. Жителі Семенівки готувалися до весняних робіт на своїх городах за межами села: прибирали, загрібали, розкидали гній. Були й ділянки, вдобрені та зорані восени. Аж тут одного ранку всі остовпіли, побачивши суцільно зорану ділянку площею 4 гектари на місці десятків розташованих поруч городів. Хтось попрацював уночі, немов злодій…
Вкрай стурбовані люди кинулися в старостинський округ з’ясовувати що й до чого.
– Відкрили ми в інтернеті публічну кадастрову карту і побачили, що на земельному масиві за межами Семенівки, де споконвіку були городи наших жителів, «засвітилися» дві земельні ділянки площею по два гектари, на які Держгеокадастром оформлено державні акти на право приватної власності на землю, – розповідає Семенівський староста Олександр Остапенко. – Хто ті люди, яким надано землю, ми не знаємо, кажуть, що учасники АТО. Але вони точно не жителі нашого села. Ні сільська рада в попередні роки, ні селищна після створення ОТГ не давали погодження на приватизацію цих ділянок. Однак городи в наших жителів відібрали…
Сталося те, чого боялися – спритні ділки замахнулися на останнє, що було в більшості селян не для розкішного життя, а для того, щоб хоч якось звести кінці з кінцями, щоб прогодувати сім’ю. Згідно законодавства землі за межами населених пунктів повинні бути передані в розпорядження місцевих рад. Більшість їх і передані, але якраз ділянки під городами на території Семенівського старостинського округу досі в селищну раду не віддали. Чому? Відповіді на це запитання, яке не раз ставило керівництво ОТГ Сумському Головному управлінню Держгеокадастру, не отримали. Тимчасом факти говорять самі за себе: в селян забирають останнє!
– Що з цим робити, ми не знаємо, – журиться Олександр Остапенко. – Так, кожен громадянин України має право одержати 2 гектари землі у власність, але ж не таким шляхом. Де ж тоді соціальна справедливість? Хто захистить селянина, якщо державні установи так відносяться до інтересів сільських жителів?