Липова Долина.NEWS Липова Долина 
Люблю я подорожувати, про це всі знають, бо своїми враженнями часто ділюся не тільки з друзями та родичами, а й із читачами нашої «районки». Розповідаю за результатами своїх поїздок чи піших мандрівок в основному про те, що попадається на шляху негативного. Чомусь із давніх часів звик (а всі знають, що я людина «древня») до такої думки: коли всі дізнаються про недоліки, то швидше їх позбудемося. Бо хоч і кажуть – «мовчання золото», та не завжди воно так буває. Але на цей раз є про що не мовчати навіть без мандрівок, бо лізе воно, оте, про що кричати треба, в кожну домівку. І в мою теж.
Мабуть, ви вже здогадалися про що я кажу. Ну звісно ж, про плату за спожитий газ. Не знаю, чи знайдеться зараз сім’я, яку б не турбувало це питання? Мабуть, ні, бо як тільки приходить квитанція про оплату, так і маємо «сюрприз». Передав я першого червня телефоном показник, відзвітував, так би мовити, що використав за попередній місяць 20 кубічних метрів газу. Чекаю квитанцію, відкладаю 160 гривень із пенсії для оплати. І тут одержую: спожито – один куб, до сплати – за десять.
Ну й що мені робити в такому випадку? Телефоную на «гарячу лінію». Добре, що на пенсії, часу можу витратити на це скільки завгодно. Але скільки б не сидів з телефоном, до оператора так і не добився. Відповідь одна: «На жаль, всі оператори зараз зайняті».
Ладно, думаю, сходжу в місцеву газову службу. Хоч і далеко, і ноги болять, та все ж вирушаю в дорогу. Треба ж якось докопатися до істини. Причимчикував із горем пополам до газової контори в Липовій Долині, сім раз дорогою зупиняючись, роблячи передишку, піт з обличчя витираючи. Надворі 30-градусна спека… До дверей, а вони зачинені. Стукаю – не відкривають, ніхто не озивається. «КАРАНТИН» – висить табличка, написана великими буквами.
Та що ж це за лиха година? Який карантин? Всі установи, організації працюють, дозволено навіть масові заходи в закладах культури проводити, а тут карантин… Такі думки майнули в мене в голові. Ну майже такі, бо перемежовувалися вони багатьма словами, які писати заборонено.
Отак я побув під дверима та й повернув назад. По дорозі додому зустрів декількох знайомих. Постояли, побалакали. Все на ту ж газову тему. І кожен не злим тихим словом згадував газову службу, бо в усіх така ж як у мене морока з квитанціями та показниками. Кожен по-своєму виходить із ситуації. хтось не платить зовсім, мовляв, дадуть правильну квитанцію, тоді й заплачу. Інший перераховує кошти відповідно до свого лічильника. Так і я роблю. Ціну газу знаю. Помножив свої 20 кубів на 7,99 та й заплатив. А втім, на душі в кожного неспокійно. Чого далі чекати від цього безладу? Чи не спеціально занижують газовики наші показники споживання газу, щоб потім, коли ціна збільшиться, виставити заборгованість і роби тоді що хочеш. У них і юристи, і адвокати, і, головне, гроші, щоб через суди борги повертати. А що нам, беззахисним селянам робити?
… Минув час. Трохи забулася той мій похід до газової служби. Людина завжди, хоч би що там було, сподівається на краще. Отак і я. Думаю, в цьому місяці вже напевне все буде гаразд, одержимо правильні квитанції, наладиться процес розрахунків і нарешті зникне той клятий «збій у системі», на який посилаються газовики. Але… Почав я передавати показники за червень, набрав звичний номер телефону і раз, і вдруге, і втретє. Та де там! Вже й п’яте липня минуло, а я так і не передав свої дані. І не тільки я. Збій триває. Мабуть, у чиїхось головах…
Охрім ПРИМОЧКА
