Липова Долина.NEWS Липова Долина 
Історія крафтової сироварні розпочалася тоді, коли у двох молодих людей, які мешкали у Львові, з`явилася мрія: жити подалі від міста, дихати свіжим сільським повітрям і створити щось своє. Для втілення задуманого потрібне було, насамперед, спільне бачення мети. У Ігоря Реви й Соломії Братах воно було. Тож через шість років після переїзду вони мають сімейну справу, яка не лише дає стабільний прибуток, а й приносить задоволення.
Ігор Рева – фаховий стоматолог, Соломія Братах – талановита піаністка. До 2018 року вони мешкали у Львові й «задихалися» в маленькій однокімнатній квартирі. Поступово у подружжя визрівало спільне рішення – змінити галасливе місто на мальовниче село. Однак одного бажання переїхати в сільську місцевість, бо «там чисте повітря й їжа натуральна», мало. Потрібен був якийсь мінімальний план дій та готовність до фізичної праці.
Пан Ігор ще під час навчання в медінституті мав незвичне захоплення. Одного разу він у ветаптеці випадково натрапив на речовину, з якої за інструкцією можна було виготовити сир. Спробував зварити. І хоча перша спроба була не зовсім вдалою, сам процес йому сподобався.
– На цілих 12 років сироваріння стало моїм улюбленим хобі, – каже співрозмовник. – Міг варити сир раз на тиждень чи на місяць, коли було натхнення. Але кожного разу це так захоплювало… Я перечитав тонни спеціальної літератури. Вважаю, що отримав непоганий досвід, перевірений власним досвідом.
– Настав момент, коли ми вирішили хобі Ігоря перетворити у власну справу, – додає пані Соломія Братах. – Переїхавши в село Мильчиці за 40 км від Львова, розпочали свій бізнес із розведення домашніх тварин.
За словами подружжя, спочатку вони самостійно утримували кролиць, качок і кіз та в домашніх умовах потроху варили сир. На той час їхня бізнес-концепція полягала в адресній доставці натуральної продукції по Львову. Вона гарно працювала, єдине – обороти не доходили до бажаних, а працювати доводилося з ранку до ночі. Подружжя не ділило обов’язки на чоловічі й жіночі, трудилися разом, та все ж через два роки зрозуміли, що довго в такому темпі не витримають. Збули «господарку», закупляли молоко у найближчих виробників та продовжували варити сир у домашніх умовах. Паралельно мріяли про відкриття повноцінної сироварні.
– Коли ми зрозуміли, що фактично живемо на роботі, постало питання: або ми припиняємо діяльність, повертаємось у стоматологію й музику, або відкриваємо нормальне виробництво, – зауважує пан Ігор. – Другий варіант переміг. Почали шукати приміщення. Коли побачили будівлю закинутої австрійської школи з автентичної червоної цегли – зрозуміли, що це «наше».
Подружжя викупило приміщення, заснувало товариство й поступово налагоджувало виробництво. При цьому Соломія Братах взяла на себе обов’язки директорки, вона ж займається маркетингом та продажами. Ігор Рева контролює суто виробничі процеси і сам із задоволенням варить сир. Так у сім’ї розділили бізнесові ролі.
Пані Соломія багато часу й сил приділяє вивченню ринку, досліджує, яким сортам сиру люди віддають перевагу. Також вона спілкується з клієнт/к/ами, бо для пана Ігоря, як він сам зізнається, це «трохи важко». А от придумати новий авторський рецепт – це «його».
Подружжя відзначає, що головне в спільному бізнесі – взаємна довіра й мислення в одному напрямку. Саме ці два чинники у них є.
Сьогодні асортимент сімейної сироварні складає в середньому від 10 до 15 видів крафтових сирів. Продукція вже добре відома не лише серед львів’ян, а й за кордоном. У 2023 році сорти «Говерла» (свіжий витриманий сир) та «Лісова пісня» (з білою пліснявою) отримали срібну нагороду на міжнародному конкурсі World Cheese Awards у Норвегії.
Повномасштабне вторгнення росії внесло корективи в роботу сімейної сироварні. Через постійні відключення електроенергії об`єми переробки молока дуже впали. Зменшились і прибутки. До попередніх показників виробництво ще не повернулось, але потихеньку нарощує втрачені потужності.
А ще Ігор Рева і Соломія Братах займаються вирощуванням ружі та готують джеми, сиропи і соуси з незвичними поєднаннями. Цей вид дикої троянди сьогодні займає площу біля двох гектарів. У майбутньому подружжя хоче розширити плантацію ружі до 30 га, щоб виготовляти партії конфітюру, з якими можна виходити на закордонні ринки.
– Ми багато робимо для популяризації цієї рослини, добиваємося визнання її кулінарною спадщиною в Україні та Європі, – зазначають Ігор і Соломія. – Наша мета – зареєструвати галицьку ружу в системі географічних зазначень, зробити варення з неї якісним і привабливим продуктом для споживачів. Наразі спільно з європейськими експертами та експертками ми активно працюємо над розробкою специфікації та іншими необхідними для цього моментами.
Подружжя виховує двох синів – 6-річного Дарія і 9-річного Ярему. Ігор і Соломія вільний час по максимуму намагаються приділяти дітям. Підхід до їхнього виховання такий же, як і в сімейній справі – взаємоповага та спільне виконання батьківських обов`язків. Синів із дитинства привчають до думки, що просто так ніщо нізвідки не береться, пояснюють, яким бізнесом займаються, звідки беруться гроші. Коли діти не в дитсадку/школі, вони із задоволенням залучаються в сімейну справу й навіть можуть провести міні-екскурсію по сироварні для відвідувачів. Подружжя також багато уваги приділяє розвитку різносторонніх дитячих інтересів і, незважаючи на зайнятість, возить синів на гуртки аж до Львова.
Підтримка і повага один одного, розподіл ролей у залежності від того, що краще в кого виходить, спільна праця на результат – такий секрет успіху сімейного бізнесу Соломії Братах та Ігоря Реви.
Фото авторки й зі сторінки сироварні в соцмережі
Створено за підтримки Волинського прес-клубу
