Липова Долина.NEWS Липова Долина 
У дорогу покликали неодноразові скарги передплатників, які в один голос скаржилися, що поштовики не розносять газети, а кидають їх на вікні в приміщенні пошти, звідки «Наш край» беруть усі, кому не лінь. Передплатники ж при цьому залишаються без газети.
Чому так трапляється? Чи й справді в ситуації з недоставлянням газет у Синівці винні тільки поштовики? Редакторка та журналістка «Нашого краю» намагалися розібратися. Про це запитали в територіального менеджера та лебединських листонош, які саме приїхали в село й «дістали по повній» від кількох обурених місцевих мешканців та мешканок. Поговорили з керівництвом громади та мешканцями.
Перше, на що звернули увагу приїхавши в Синівку, – напис на зачинених дверях поштового відділення: «З 19.09.23 р. газети видаватимуться по паспортах». Отже, проблема дійсно є, бо поштовики мають покласти газети в поштові скриньки, тобто доставити передплатникам додому.
Поки чекали приїзду представників пошти, які мали б приїхати в село, зустрілися із кількома місцевими мешканцями.
Багато й емоційно про роботу місцевих та приїжджих поштовиків, доставку газет розповіла журналістам Олена Володимирівна Бережна.
– Ми раніше не одну газету виписували: і дві, й три… – каже жінка. – У мене чоловік, як не почитає районки, він як не поснідав. Ось раніше проблем взагалі не було, листоноші носили справно, пошта працювала. Коли сільська рада виділила нове приміщення для поштовиків, всі люди були задоволені, приходили сюди: і тепло, й гарно.
А якби ви побачили, що тут робилося зразу, як тільки перестали носити по дворах. Це зараз мало йдуть, бо газет немає, хіба по пенсію. Привезуть газети, кинуть на вікні, хоч би підписали їх та квитанції поклали в газети, а так все розкидане. Навіть одного разу впіймала крадійку: вона не виписує газети, а прийшла й набрала оберемок.
Я поштовикам зразу сказала: ви повинні відповідати за газети, я ваш клієнт і плачу гроші за доставку. Листоноші ж у відповідь: нам не доплачують за вашу пошту… Так це ж поки що тепло, люди приходять, чекають. А як похолодає?! А що робити тим, кому років за вісімдесят?!
Листоноша – дуже відповідальна робота й дуже важка, а їм давали в селі тільки 80% ставки… Добивалася не скільки за себе, як за пенсіонерку, колишню вчительку, яка теж передплатила районку на рік, а вже кілька місяців взагалі її не отримує».
«Я ж тільки нею (газетою «Наш край», – авт.) і живу, – переповідала слова старенької односельчанки місцева жителька. – А тепер і її не почитаю, бо не приносять…».
Іван Тихонович Прихожай, який 15 років, як говорить «оддубасив» головою сільради, теж наш передплатник. «Виписую «Наш край» все життя. Ще як був «Ленінський прапор», – розказує при зустрічі. – Виписую й зараз, тільки носять дуже погано. Доводиться приходити на пошту забирати. Останні два рази видавали, а так приходиш, а газета лежить: бери – не хочу. Двічі приїжджають, але швидко дуже їдуть. Люди збіжаться, купа квитанцій за газ, світло… Риємося-риємося: хто взяв, а хто й не встиг. Доводиться йти наступного разу. А тим часом з’являються борги за енергоносії… Словом, із поштою величезний скандал. А як тим старикам, які ще й живуть далеко…».
Поспілкувавшись із жителями, пішли до сільради. При вході в приміщення серед іншого побачили й підшивку «Нашого краю», але за минулий рік. Сільський голова саме поїхав у справах за межі старостинського округу, тому спілкувалися із його заступником Владиславом Овчаренком.
Як він розказав, дійсно, пошта в Синівку приїжджає двічі на тиждень: щоп’ятниці з 10:45 до 12:45 та щовівторка з 14:30 до 16:30. Графіки її роботи були опубліковані сільською радою на сайті, роздруковані й вивішені на дошках оголошень та інформаційних стендах, розповсюдили їх і по старостинських округах, щоб їх мешканці знали, коли чекати пошту.
«Бували ситуації, коли вони не дотримувалися графіка, а приїжджали дещо раніше чи пізніше, – розповідає. – Дуже багато йде до сільської ради звернень від жителів. Вони скаржаться на роботу поштовиків. У більшості випадків – на те, що не привозять кореспонденцію, газети. Буває, що пенсіонери газети не отримують по місяцю».
Як каже керівник, взагалі, вони (поштовики, – авт.) зробили такі умови роботи, що працівниці, які там працювали, просто не захотіли працювати далі. Була людина, яка могла б бути керівником відділення, але не виявила бажання попри те, що сільська рада виділила краще приміщення для поштовиків, з ремонтом. Заробітна плата, яку обіцяли платити, не задовольнила працівниць пошти й результат – звільнення. Ми пропонували залишитися й тим, які працювали, і шукали нових. Все марно.
Якщо завтра прийде людина, й скаже, що хочу працювати у відділенні Укрпошти – без проблем…»
Але, як пізніше з’ясували журналістки «Нашого краю», поштовикам це нині не потрібно. На часі – інше питання: створення й забезпечення роботи пересувного відділення. Так-так. До цього в Синівці працювало «чуже» пересувне відділення, працівники якого були просто довантажені роботою з доставки преси та іншої кореспонденції безоплатно, оскільки нікому було працювати «на пошті» в селі.
Про це розповів територіальний менеджер Олександр Вікторович Лютий. У нього цікавилися, у чому проблема в синівському відділенні, чому газети лежать на вікні пошти, чому їх не несуть у поштові скриньки?
У відповідь чули: людей недостатньо. «Головна проблема в тому, що тут немає листоноші. Під час скорочення і зміни графіка навантаження на людей нові не прийшли, а ті, що працювали, не погодилися працювати далі. Можна навіть сказати, що вони десь у чомусь навіть халатно поставилися до роботи, залишили газети, не передали доставні картки, дільниці тощо. Ми зараз намагаємося все це вирівняти. Буде змінено графік, будемо додавати часи присутності в даному населеному пункті. Зараз працюємо по дві години, будемо додавати години. Хочемо вивільнити два дні для обслуговування цієї території.
По-друге – дуже складно доставляти газети по населеному пункту у зв’язку з відсутністю номерів на будинках, вказівників назв вулиць. Новій листоноші складно зорієнтуватися в незнайомій місцевості. Згодом доставка газет буде здійснюватися до поштових скриньок, звичайно. З Олегом Івановичем ми неодноразово спілкувалися про проблеми пошти, він в курсі справи. Але ж ніхто не схотів прийти працювати у відділення. Спілкувалися й із центром зайнятості, шукали працівника чи працівницю в сусідніх селах…
Їх (листонош, – авт.) не задовольняла заробітна плата. Тепер все перейде на пересувне відділення.
Ми не проти були зробити відділення, але три місяці не могли знайти людину, яка б прийшла працювати. У Подільках теж була місцева листоноша, її просили працювати, але вона сказала “ні”.
Скарги не припиняються, тому ми не можемо далі зволікати. На сьогодні Синівка включена в рух перевантаженого відділення, яке й не може повністю задовольнити потреби громади. Після того, як нам погодять маршрути, нові графіки, виділять маршрут, все повинно стати на свої місця.
Синівчани втратили можливість, щоб у селі працювала пошта стаціонарно. Тепер – тільки пересувне відділення. Це питання взяте на контроль і буде налаштовуватися».
Після публікації в соцмережі інформації про відвідування журналістками “Нашого краю” села Синівка було чимало негативних відгуків про роботу поштовиків:
На момент публікації цього матерілу ще раз поспілкувалися з Олександром Лютим та дізналися, що зараз у Синівці почало свою роботу пересувне відділення. Переглянуто графік його роботи в селі, розвантажено працівників по інших напрямках, щоб більше часу залишалося на Синівку. Надалі графік руху автомобіля буде переглядатися ще для зручності мешканців. Як говорить керівник, великою проблемою, яка залишилася в Синівці, є відсутність номерів на домогосподарствах та вказівників назв вулиць.
Яка нині ситуація з доставленням газет у селах Синівської й Липоводолинської громад? Шановні передплатники, розповідайте нам телефоном 066 26 82 496 чи заходьте до редакції.
Публікація підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю «ТОВ «Газета «Наш край» і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.
