ЯКБИ ЗЕМЛЯ ВМІЛА ГОВОРИТИ, ВОНА Б КРИЧАЛА КРИКОМ

Не кричала б, а волала б, плакала, ридма ридала. Чому? Бо страшенно потерпає від діяльності, бездіяльності, нікчемності людини, її недбалості, безгосподарності та  байдужості. Таких слів-характеристик можна підібрати безліч. Й особливо тоді, коли переповнюють емоції, коли все це бачиш на  власні очі.

Подивишся навколо в селищі – гарно, прибрано біля дворів господарів, чисто в центрі, в парку, розчищені береги річки Хорол… А виїдь за межі селища, сіл чи району, зайди на околицю лісу – скрізь сліди перебування людини. Та які сліди! Пакети й мішки зі сміттям, просто висипаний непотріб. Прибрали вдома – і викинули чи то на шляху свого руху, чи спеціально вивезли.

От на сміттєзвалище, що за Липовою Долиною, біля траси на Масонове – так називають у народі Червону Гірку,  точно привезли навмисне. І замість того, щоб завезти непотріб на полігон, кидають прямо на узбіччі.

І літає поліетилен, і вкриває собою озимину, і вбирає кленки, як новорічні ялинки, і нікому до цього “немає діла”.

Коли я була біля сміттєзвалища, якась молода пара, проїжджаючи, зупинилася, хвилину посиділа в  машині, а потім чоловік взяв невеликий пакунок зі сміттям і … відніс на полігон.

Та тоді чомусь здалося що, якби не моя там присутність і фотоапарат, то полетіло б привезене кудись неподалік траси. Можливо, я й помиляюся, але інше не спадає на думку від побаченого.   

Подивіться на ці фотокартки, можливо, вони спонукають вас зайвий раз заїхати саме на полігон. А якщо ні, то хоча б виставити сміття кожного третього вівторка місяця біля двору, де його заберуть і вивезуть (це стосується жителів селища Липова Долина).  Не треба далеко ходити. 

Залишаймося людьми!