Липова Долина.NEWS Липова Долина 
Повномасштабна війна розділила наше життя на «до» і «після», а ще спонукала багатьох людей до волонтерської діяльності. На Липоводолинщині волонтерський рух набув масовості ще на початку рашистського вторгнення. Люди різного віку й роду занять робили й роблять все, що можуть, для підтримки земляків на фронті. Серед активісток цієї титанічної праці – мешканка Побиванки Катерина Миколаївна Онопрійча. Незважаючи на не найкращий стан здоров`я, вона не бачить для себе іншого способу наближення перемоги, як увесь свій вільний час присвячувати волонтерству.
Катерина Онопрійча – професійна кравчиня. Колись вона працювала в сільській швейній майстерні. Війна в Україні змусила її повернутися до відновлення професійних навичок. Вже навесні 2022-го пані Катерина шила плитоноски для бронежилетів.
– На початку повномасштабної війни з таким проханням до мене звернулися працівники селищної ради, – каже Катерина Миколаївна. – Також приїжджали люди з сіл, рідні яких пішли на фронт. Привозили брезент, інші матеріали. Я викроювала деталі й шила основу для бронежилетів на своїй машинці. Пластини робив «Завод Кобзаренка». Пізніше дізналась, що багато небайдужих українців в’яжуть маскувальні сітки. Вирішила й собі спробувати – вийшло. В цій справі головне – мати міцні нитки. Спочатку планувала купляти їх у магазині, та дізналась, що коштують вони недешево. Згадала, що покійний чоловік, коли в’язав сітки на риболовлю, часто дов’язував їх нитками з розпущених поліпропіленових мішків. Знайшла вдома кусок такого мішка, розпустила його, пішла до сусіда: «Ану спробуй порвати нитки». Не вийшло – такі вони виявилися міцні. Тож і почала в’язати руками маскувальну сітку з цих ниток. За техніку в’язання вузлів взяла спосіб, яким ще наші предки в’язали торочки на хустках. В коридорі свого будинку набила планку довжиною 3 метри, по ній гвіздочки. І закипіла робота…
За словами Катерини Миколаївни, на фронті постійно є велика потреба в маскувальних сітках. Та не кожен справиться з цією дуже кропіткою задачею.
– В’язати сітку дуже довго, – пояснює жінка. – Якщо працювати цілий день, то можна зв’язати виріб розміром метр на три. Хоча я їх вже зв’язала за два роки війни площею в сотні квадратних метрів. Потрібно мати велику силу волі. Якщо не буде витримки, посидючості, нічого не вийде. З часом плетіння сіток підхопили і мешканці й мешканки чи не кожного села на Липоводолинщині. Перші майстер-класи я проводила ще в грудні 2022 року. З того часу мої учениці, які починали з елементарного – розбирали мішки на нитки, самостійно виготовили величезну кількість маскувальних виробів для захисників. З поліпропіленових ниток виходить дуже міцна і водночас легка сітка.
Катерина Миколаївна демонструє виріб, виготовлений нею вдома «на дощечці й гвіздочках». Це сітка 3 на 4 метри, яку жінка сплела на прохання Липоводолинського ліцею. Вона складається з тисяч вузликів, зв’язаних натрудженими руками пенсіонерки. Та Катерина Миколаївна готова витрачати на цю справу години, дні, тижні, аж до повної Перемоги України.
Наступним кроком професійного вдосконалення волонтерки стало виготовлення «кікімор», нашоломників і плащ-накидок, які вона конструює власноруч.
– «Кікімори» й нашоломники – чудові засоби маскування наших військових у польових умовах, – пояснює Катерина Миколаївна. – Плащ-накидки дуже помічні в міжсезоння, коли потрібен додатковий захист від негоди. Я сконструювала просту, легеньку плащ-накидку, яка займає зовсім небагато місця й поміщається в маленьку сумку. Вже пошила їх багато, через волонтерів і особисто передаю вироби до військових частин нашим землякам.
Як підтвердження своїх слів, Катерина Миколаївна показує фото зустрічі з мешканцем Липової Долини, військовим Іваном Недосипом, який служить на Сумському прикордонні. Волонтерка передала захиснику і його товаришам 10 плащ-накидок, маскувальні накладки на шоломи та смачні мочені побиванські яблука.
– Допомагаю захисникам чим можу, – зауважує пенсіонерка. – Крім того, цим заняттям відволікаю себе від сумних думок, оскільки за останні кілька років втратила двох близьких людей. Увесь вільний час шию і в’яжу.
Від початку повномаштабного вторгнення Катерина Онопрійча пошила 23 бронежилети, 44 плащі-накидки, 15 чохлів на рюкзаки, 12 військових костюмів, 115 «кікімор». За свою самовіддану працю вона неодноразово отримувала подяки і грамоти від керівників військових частин і представників місцевої влади, а один із сумських телеканалів розповів про її діяльність у проєкті «Дякую тобі». Та найвищою нагородою для волонтерки є відчуття, що її діяльність допомагає наближати Перемогу.
5 березня Катерині Миколаївні виповнилося 75 років. Ювілей, обпечений війною, зі сльозами за всіх загиблих і поранених… За кожного з них у волонтерки болить душа і щемить серце. Кожного дня вона молиться за наших хлопців і дівчат. І продовжує працювати, не шкодуючи сил і здоров`я.
Матеріал створено за підтримки Волинського прес-клубу
