На головну / ЖИТТЯ / ДВІ ДЕПУТАТКИ, ДВІ ТВОРЧІ НАТУРИ БІЛЯ КЕРМА РУСАНІВСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
ДВІ ДЕПУТАТКИ, ДВІ ТВОРЧІ НАТУРИ БІЛЯ КЕРМА РУСАНІВСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

ДВІ ДЕПУТАТКИ, ДВІ ТВОРЧІ НАТУРИ БІЛЯ КЕРМА РУСАНІВСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

Галузь культури в селі. Яка вона зараз, чим і як живе? Про це напередодні професійного свята редакція дізнавалася в Русанівці.

Стежки різні, напрямок один

Сьогодні в сільському Будинку культури працюють дві жінки – директор Світлана Шутько і художній керівник Вікторія Дорошенко. Обидві –  місцеві жительки. Різні життєві стежини привели їх на цю роботу, але їх витоки, можна сказати, однакові. Обидві – творчі натури, з дитячих років закохані в пісню, художнє слово, драматургію, поезію.

ДВІ ДЕПУТАТКИ, ДВІ ТВОРЧІ НАТУРИ БІЛЯ КЕРМА РУСАНІВСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
Світлана Шутько

 Світлана народилася в Байраці. Тут закінчила школу, мріяла вступити у вуз, та не вийшло. Пішла навчатися в Роменський індустріальний технікум. Але знову доля розпорядилася по-своєму. Вийшла заміж, згодом народила дитинку, і навчання відсунулося на другий план. Ще коли перебувала у відпустці по догляду за дитиною, одержала запрошення виступати у відомому в районі та далеко за його межами ансамблі «Хорол». Очевидно в ньому знали про юну любительку співу ще з шкільних років, коли  була активною учасницею художньої самодіяльності.  Згодом Світлана переїхала жити в Русанівку, почала працювати обліковцем у місцевому сільгосппідприємстві. Не могла проходити мимо сільської сцени й тут.

– Був тоді в Будинку культури ансамбль «Калина», я стала його учасницею, – пригадує Світлана Шутько. – Тодішні керівники закладу Галина Петрівна Тесленко, Людмила Миколаївна Зубко дуже вболівали про роботу, опікувалися аматорами сцени, як рідними. Ми всі й старалися.

Потім був для Світлани ще один поворот долі, коли скоротили на роботі  через проблеми в сільгосппідприємстві, але тут же запропонували очолити Будинок культури, який залишився без керівника.

– Боялася, переживала, проте погодилася. Відчувала підтримку таких як і сама аматорів сцени, дуже вдячна їм за це. Отак разом і працюємо вже сім років, – говорить жінка.

…У художнього керівника Русанівського СБК стежка до сьогоднішньої роботи була інакшою. В шкільні роки Вікторія Дорошенко також захоплювалася сценою,  їй було більше до вподоби  драматичне мистецтво. Вистави, ролі, сценарії…  Це так запало в душу, що закономірним результатом стало навчання після закінчення школи в Гадяцькому училищі культури на факультеті організації дозвілля й режисури. Через три роки закінчила його з червоним дипломом і вирішила продовжувати навчання в Київському університеті культури Михайла Поплавського. Вступила відразу на третій курс. Закінчила, повернулася в рідну Русанівку, пішла в декретну відпустку. А через три роки одержала запрошення на посаду художнього керівника Будинку культури. Погодилася без вагань, бо це і справа душі, і професія за дипломом, де знаходять втілення її творча поетична натура. До речі, Вікторія пише вірші.

 

ДВІ ДЕПУТАТКИ, ДВІ ТВОРЧІ НАТУРИ БІЛЯ КЕРМА РУСАНІВСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
Вікторія Дорошенко

 

Об’єднавши теорію, практику та  ентузіазм

Отже, з працівниками культури познайомилися. Але ж розуміємо, що сільська сцена виглядала б дуже порожньо, якби тут було тільки двоє людей. Та й посадові обов’язки розраховані на інше, адже головне – залучити аматорів, створити умови для розвитку їх талантів. І це вдається Світлані й Вікторії.  Коли розмовляла з ними, постійно чула: «Наші артисти – справжні таланти. Дуже ними всіма гордимося, дуже вдячні, що вони, не дивлячись на зайнятість сільською роботою, знаходять час, приходять на репетиції, беруть участь у концертах».

Русанівські культпрацівниці із задоволенням розповідають про учасників художньої самодіяльності, намагаючись не пропустити жодної людини, яка виступає на сцені. А це нелегко, бо любителів пісні, танцю, художнього слова у селі дуже багато. Справжньою гордістю є тут колективи «Зорепад», «Два кольори», «Вечірні роси». Їх виступам тепло аплодують глядачі не тільки в рідному селі та в населених пунктах Липоводолинщини, а й далеко за межами. Колективи брали участь у фестивалях і конкурсах, що проходили у Києві,  в Сорочинцях, у Кривому Розі, в Конотопі. Скрізь їх виступи були успішними, вони привозили відзнаки за зайняті високі місця.

«Зорепад» – це Олександр Семиліт і Тетяна Курило. Вони давно співають разом. Дуже відповідально ставляться до свого захоплення піснею, наполегливо готуються до кожного виступу. «Для них – репетиція так репетиція. Ніколи не пропускають, завжди у визначений день і час приходять до Будинку культури, щоб потренуватися», – розповідає Світлана Шутько. Зважаючи на те, що для сільських закладів культури влада не виділяє кошти на сценічні костюми, Тетяна Курило сама шиє вбрання і для себе, і для колеги. Гроші відкладають зі своїх скромних пенсій.

Ці двоє ентузіастів разом зі Світланою Шутько і Павлом Захарченком співають і в складі гурту «Два кольори». Всі вони (окрім Олександра Семиліта) співають у «Вечірніх росах», а цей колектив набагато чисельніший. У ньому виступають також Мотрона Семиліт, Ніна Дебела, Надія Синько, Ганна Стрельченко.

ДВІ ДЕПУТАТКИ, ДВІ ТВОРЧІ НАТУРИ БІЛЯ КЕРМА РУСАНІВСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
Ансамбль “Два кольори”

– Це ми назвали лише колективи, та вже стільки аматорів сцени перерахували, а ще ж у нас є солісти, гумористи, драмгуртківці, – розповідає директорка закладу. – дуже вдячні солістам Віктору Кукавському, Світлані Солодкій, Тетяні Білоус, Ользі Курсай, Яні Ткаченко, Нелі Усик, Аліні Скляр, ведучій і майстрині гумору Вікторії Пономаренко.

Серед названих учасників художньої самодіяльності – люди різного віку. Є старші – ветерани, є сорокарічні, тридцятирічні, є молодь і школярі. Щодо останніх, то про них розповідають з великою теплотою, особливо про улюбленицю публіки юну співачку Оламіде Амосу. Взагалі ж багато місцевих школярів із задоволенням проводять час на заняттях гуртків і репетиціях у закладі культури, залюбки беруть участь у концертах і масових заходах. Вікторія Дорошенко пригадує, як влітку готувалися до відзначення Дня Незалежності. Програму готували не лише місцеві хлопчики й дівчатка, а й багато приїжджих, котрі гостювали на канікулах у Русанівці. Тоді так захопилися, що багатьом батьки з міста передавали костюми для виступу, дехто навіть відклав своє повернення додому, адже закінчувалися канікули, аби тільки не пропустити концерт. Як результат – під час виступу на літній сцені ледь помістилися всі учасники концерту.

А ще учасниками художньої самодіяльності в Русанівці є багато родин. Наприклад, Юрій та Ольга Курсай із сином Максимом; Світлана і Андрій Редькіни із синами Антоном і Данею; виходять на сцену Віктор Кукавський, його сестра Тетяна Білоус та її свекруха Мотрона Семиліт.

І швець, і жнець, і на дуду грець

Якщо вже зайшла мова про родини,  то не можна не згадати й про другу половинку керівниці закладу Світлани. Як розповідали мені русанівці, її чоловік Микола – перший помічник у Будинку культури. Щось прибити, підпиляти, реквізит на сцену виготовити,  влітку покосити велику територію біля закладу, дров на зиму нарубати, щоб «буржуйка» гріла в холодну пору – це все його чоловічих рук справа. Старається знайти вільну від роботи в сільгосптоваристві та від домашніх справ годину, щоб допомогти. Інакше і важку нежіночу роботу доводилося б жінкам  виконувати самим. Щоправда, і вони не цураються ніякої праці, бо своїми руками підтримують у належному стані приміщення  Будинку культури і велику територію біля нього.

Так поки що складаються обставини. Фінансування сільської культури за залишковим принципом не тільки змушує її працівників бути «швецем, жнецем і на дуді гравцем», а й відмовлятися від деякої творчої роботи. «Ми могли б організувати дитячий театральний гурток.  Але юним артистам потрібна яскрава дія, результат. А де візьмемо для цього костюми, реквізити?», – журиться Вікторія Дорошенко.

Отже, виходить,  робота культпрацівника в селі – не тільки творча. До речі, тепер такої вимагає і громадський обов’язок, адже Світлану і Вікторію в червні цього року односельчани вибрали депутатами Липоводолинської об’єднаної територіальної громади. Вони вдвох представляють своє село в ОТГ й повинні опікуватися його проблемами. Одна із них зараз – ремонт містка в селі, що ніяк не розпочнеться. Депутатки написали звернення до одного із орендарів землі, зібрали підписи людей, щоб прискорити цю роботу. Є ще в їх задумах облаштування парку біля Будинку культури з благоустроєною територією, лавочками. Тут вже є літня сцена, дитячий майданчик, а все разом стало б гарною зоною відпочинку для людей.

Розмовляємо з культпрацівниками напередодні їх професійного свята. Його повна назва – Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного мистецтва. А це означає, що вітати треба всю велику когорту русанівських артистів. Хай множаться їх творчі здобутки й надалі!

 

 

Про нас Антоніна Копайгора

Перевірте також

У родині Бутенків волонтерять усі!

У родині Бутенків волонтерять усі!

На початку повномасштабної війни у Великій Писарівці створився осередок допомоги ЗСУ та місцевим мешканцям, адже …

Залишити відповідь

You cannot copy content of this page